Мученик Даниїл Черкаський (1776 р., Україна).

Ішов 1776 рік. Криваве придушення росіянами та поляками гайдамацького повстання Гонти і Залізняка продовжувало приносити свої страшні плоди. Утиски польської шляхти досягли свого кривавого апогею – тих православних українців на Правобережній Україні, хто не переходив у католицтво, підлесливими обіцянками або загрозою смерті заганяли в унію.

В містечку Млієві уніатський священик намагався переконати громаду перейти в унію. На його боці стояла польська адміністрація. Тоді громада, розуміючи, що храм в них все одно відберуть, звернулася до благочестивого православного мирянина, сивочолого старости Даниїла Кушніра з проханням, щоб він забрав з престолу Святу Чашу.

Помолившись, з благоговінням Даниїл увійшов до вівтаря, огорнув Чашу церковною завісою та заховав під дзвіницею. Противники православ’я вирішили помститися: схоплений поляками за наклепом уніатів, Даниїл був вкинутий до в’язниці у Смілянському замку. Йому запропонували життя взамін на зраду віри, в якій жили його пращури та в якій він був вихований з малих літ. «За Православну віру я готовий і померти!» — саме такі слова почули поляки від сповідника.

Ці слова стали вироком і водночас – подвигом, який відчинив Даниїлу двері Царства Небесного. Поляки прив’язали мученика до дерев’яного хреста, облили смолою та підпалили.

Але навіть в останні секунди земного буття він закликав народ берегти Святе Православ’я. Тієї ж миті шабля одного з катів обірвала страждання мученика, мужність якого зміцнила сили вірних у збереженні прабатьківської традиції.

Протодиякон Миколай Лисенко