Преподобний Нестор Літописець, Печерський, у Ближніх печерах (ХІІ ст., Києво-Печерська Лавра, Україна).

Близько 1056 року в стольному граді Києві народився хлопчик, якому Господь судив стати одним із фундаторів вітчизняної історії та писемності. То був час духовного розквіту Русі, яка щойно вийшла з Володимирової купелі та вже почала засвоювати духовні скарби християнства. Було серед них і Слово Боже, закарбоване в Євангелії. Саме воно широко відкрило перед нашим народом двері освіти і книжності.

Серед розмаїття київських храмів на печерських пагорбах вже починала сходити зоря майбутньої Лаври в особах її засновників – преподобних Антонія та Феодосія. Саме до них потягнувся 17-річний юнак задля опанування складних наук приборкування пристрастей, молитви, покаяння та смирення. Молодий інок ще за життя преподобного Феодосія став його щирим послідовником. І саме Нестор згодом віднайшов у печерах нетлінні мощі свого наставника та склав його унікальний життєпис.

Зростаючи в духовному подвигу, Нестор прийняв постриг та дияконський сан. Його послухом у Києво-Печерській Лаврі стала книжна справа. Цей труд блискуче розкрив закладений у Несторі дар до навчання та письменництва, зробивши з нього найосвіченішу людину свого часу.

По собі преподобний залишив безцінний спадок. Це – і Житія Лаврських подвижників, і нариси про подвиг Бориса та Гліба, і зрештою – головну працю, за яку й отримав ймення Літописця – знамениту «Повість минулих літ». У ній він змалював історію Русі як справжній патріот. І подав її як невід’ємну частину загальносвітової історії спасіння роду людського, підкреслюючи християнський вектор розвитку нашої державності, обраний святим рівноапостольним князем Володимиром. Тож недарма історики та освітяни вважають святого Нестора своїм небесним покровителем.

Протодиякон Миколай Лисенко