ПЕРВОВЕРХОВНІ АПОСТОЛИ ПЕТРО І ПАВЛО (І ст).

Атеїсти стверджують: релігію, буцімто, придумали навмисно, щоб отримувати прибуток. Проте виникає запитання — які ж «дивіденди» заробили основоположники християнства – святі Петро і Павло?

Відповідь вражаюча: Хрест, на якому вниз головою було розіп’ято одного, та меч, яким було відсічено голову іншого! Так, вони знали, за що йдуть на страту і навіщо прощаються з земним життям. А силу на цей подвиг вони отримали від Того, Хто Сам переміг смерть і заповідав учням жити на землі заради майбутнього Неба. Від Господа Іісуса Христа.

Мученицька смерть, яку вони зустріли в Римі в 60-ті роки І століття, лише підтвердила щирість і глибину їхньої віри. Саме цю подію ми згадуємо, святкуючи спільну пам’ять Петра і Павла, яких через їхнє значення для Церкви назвали Первоверховними. І першість ця проявилася насамперед у стражданнях та відданості.

Напевно, через це Петро й Павло – найперші серед учнів Спасителя у шануванні серед вірян.

Апостол Петро, брат апостола Андрія Первозванного, був простим рибалкою, але після покликання на апостольське служіння став одним із найвідданіших учнів Христових – сподобився бачити Його дивне Преображення на Фаворській горі, одним із перших дізнався про Воскресіння Спасителя та пройшов з проповіддю від Святої Землі до Рима. З його слів, за переданням, і написав святий євангеліст Марк своє Євангеліє.

Апостол Павло, на відміну від більшості апостолів, був людиною освіченою і спочатку – фанатичним прихильником фарисеїв – ревнителів юдейської віри. Він навіть переслідував перших християн, але через чудесне явлення йому голосу Самого Христа під час конвоювання заарештованих послідовників Спасителя в Дамаск, колишній Савл, учень знаменитого Гамаліїла, прийняв хрещення, і не тільки сам став на шлях Істини, але своєю палкою, талановитою проповіддю повів цим шляхом цілі народи.

Обидва апостоли скінчили своє земне життя мученицькою смертю за Христа. За думкою більшості істориків, це сталося наприкінці 60-х років І століття. Апостола Петра було розіп’ято вниз головою, оскільки він вважав себе недостойним прийняти таку ж саму смерть, як Господь. Апостолові Павлу, як римському громадянинові, відсікли голову.

У своєму Слові на цей день Блаженний Августин, єпископ Іппонійський,  писав: «Святий Петро, найревніший послідовник Іісуса Христа, за своє високе сповідання Його Божества — „Ти єси Христос, Син Бога Живого“, — удостоївся від Спасителя почути у відповідь: „Блаженний єси, Симоне... Ти Петр, і на сьому камені створю Церкву Мою“. І апостол Петро, вірний своєму покликанню, поклав душу свою за словесне стадо Христове, засвідчивши апостольство своє мученицькою смертю, яку нині весь світ прославляє.

Апостол Павло, будучи спершу ворогом Церкви, потім став апостолом; спершу переслідувачем її, потім проповідником. І Господь вказав апостолу Павлу, що він мав претерпіти за Ім’я Його. Він наставляв його в подвигах, Сам співстраждав йому в його стражданнях, Сам скеровував його до цього дня.

В один день звершуємо ми пам’ять страждання обох апостолів цих, бо, хоч вони постраждали і в різні дні, та по духу і по близькості страждань своїх вони складають одне. Петро передував, Павло невдовзі за ним пішов.

Отже, святкуючи нині пам’ять святих апостолів Петра та Павла, возлюбімо їхню істинну віру, святе життя, страждання їхні й чистоту сповідання. Люблячи в них ці високі якості й наслідуючи їхні великі подвиги, і ми досягнемо того вічного блаженства, яке приготовано всім святим».

Протодиякон Миколай Лисенко