Преподобний Симеон стовпник і матір його Марфа (V ст., Мала Азія).

14 вересня, звершується пам’ять преподобного Симеона Стовпника, який помер у 459 році. Від нього отримуємо урок справжнього смирення.

У богослужебних текстах невипадково цього святого названо «земним ангелом і небесною людиною». Одного разу, ще юнаком, Симеон, зайшовши до храму, почув Христові заповіді блаженства. Євангельські слова сягнули глибин його серця, і він вирішив полишити земні клопоти й стати ченцем.

У Сирійській пустелі Симеон збудував високий стовп, на якому провів багато років, у дощ і спеку стоячи із здійнятими до неба руками у безперервній молитві. Молився він не лише за свою душу, а й за весь світ. Добрі люди приносили йому трохи їжі.

Подвижники, дбаючи про те, щоб Симеон не впав у гордість, вирішили перевірити його. Вони послали до нього сказати: «Симеоне, отці звеліли тобі злізти зі стовпа». У випадку, якщо б він почав опиратися, було надано наказ стягти його зі стовпа силоміць. Натомість преподобний, лише почувши сказане, смиренно промовив: «гаразд»  і почав злазити. «Зупинись, очте, та повертайся назад! І не припиняй молитися за всіх нас!» — закричали посланці, переконавшись, що Симеон не засліплений гординею…

Незважаючи на такий важкий подвиг, преподобний Симеон прожив довге життя – понад 100 років, а відійшов до Бога, звершуючи молитву.