Священномученик Григорій єпископ, просвітитель Великої Вірменії (IV ст.).

13 жовтня, напередодні свята Покрову Пресвятої Богородиці, християни вшановують просвітителя Великої Вірменії священномученика Григорія.

Походив він зі знатного роду парфянських царів. У середині ІІІ століття розігралась кривава трагедія: батько Григорія в намаганні захопити вірменський престол убив свого родича, за що його власний рід було майже повністю винищено. Дивом врятували лише мале немовля – родич вивіз малюка до Кападокії та виховав як християнина.

Згодом Григорій одружився і дружина народила йому двох синів, один із яких став священиком, а другий спочатку ченцем, а потім єпископом і учасником І Вселенського Собору.

Щоб спокутувати гріх батька, Григорій вступив до світи царевича Тиридата – сина того царя, якого колись було вбито. Вірність Григорія в служінні царевичу викликала велику любов і повагу. Лише з одним не міг змиритися юний царевич – з християнським віросповіданням свого відданого друга. Тиридат вирішив домогтися від нього зречення, але вірність Григорія Христу була міцною. І тоді почалися криваві тортури, вижити під час яких сповідник зміг лише завдяки Божій допомозі.

Зрештою Григорія вкинули у рівчак, де він провів довгих 14 років, харчуючись тим, що таємно кидала йому одна благочестива жінка.

Тиридат тим часом примножив свої беззаконня стратами християн… Але насильство над праведниками ніколи не буває без покарання: гнів Божий впав і на царя Тиридата. В його тіло вселились біси, і грізний правитель, як колись біблійний Навуходоносор, став схожий на дикого звіра, розриваючи на собі одяг, гасаючи по лісу та гризучі власне тіло. Сестрі царя Господь відкрив, що зцілення можливе лише за умови порятунку Григорія.

«Григорію, чи ти ще живий?» — почув одного дня святий голос царських слуг. «Благодаттю Бога мого я живий», — почули здивовані вельможі. Почорнілий, зарослий волоссям, сповідник, як і раніше, був твердий духом.

Григорій звелів зібрати рештки християнських мучеників, серед яких були й мощі святої діви Ріпсіме, побудував над похованням храм та наказав привести біснуватого царя. Під час молитви Григорія Тиридат був зцілений, після чого, щиро покаявшись у своїх гріхах, прийняв святе Хрещення. А вслід за своїм царем, наслідуючи його приклад, хрестився й увесь вірменський народ, який і до сьогодні вшановує святителя Григорія як свого просвітителя.

Протодиякон Миколай Лисенко