Собор вселенських учителів і святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Iоанна Златоуста.

У IV столітті християнство, яке щойно вийшло з катакомб, зазнало нової біди – численних спотворень у богослов’ї та побуті. Усі троє святителів зробили величезний внесок у перемогу над ними, закріпивши богословські та морально-етичні основи Церкви.

Василій Великий став зразком архіпастиря, який міцністю духу переміг аріан, не зважаючи на їхню підтримку з боку імператора. Суворий аскет і блискучий церковний адміністратор, Василій залишив нам безцінний дар – складену ним Літургію. А його піклування про бідних не знало меж, простягаючись до створення розвиненої інфраструктури з богаділень, лікарень і притулків.

Так само упорядковану ним Літургію та систему захисту нужденних залишив по собі Іоанн Златоуст. А слова його проповідей крізь століття продовжують закликати до чистого, побожного життя, до турботи про бідних, до милосердя і соціальної справедливості.

Нарешті, видатний мислитель та співець Святої Трійці, аскет і молитвеник Григорій Богослов своїми проповідями й творами змусив навернутися до Православ’я величезну кількість відпалих аріан, підкоривши їх вченням про Богопізнання.

Поступово між християнами виникла суперечка: хто із цих святителів вищий за своїм достоїнством та більше догодив Богу? Дійшло до того, що в середовищі православних сталося розділення. Це нагадувало давні часи, коли деякі першохритиянські громади казали про себе: «Ми – Петрові», а інші – «Ми – Павлові», на що самі апостоли зауважували: пам’ятайте, що усі ви – Христові! Схожа ситуація склалася і в Візантії: частина християн почала називатися василіанами, інші – григоріанами, треті – іоаннітами.

Щоб покласти край цьому непорозумінню, в 1084 році сталося диво. Ці святі з’явилися у видінні єпископу Євхаїтському Іоанну та промовили: «Ми рівні перед Богом. Скажи християнам, щоб вони залишили розбрат і берегли спільну любов. Зроби для нас свято в один день, і ми всім, хто звертатиметься до нас по молитовну допомогу, намагатимемося сприяти у спасінні душі».

Відтоді всі троє святителів з’явилися на спільній іконі. А разом із цим – на честь Трьох Святителів почали освячувати православні храми.

Протодиякон Миколай Лисенко