Євангеліє дня

Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Іісус, сказали: це воістину Той Пророк, Котрий має прийти у світ.

Іісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один.

Коли ж настав вечір, то учні Його зійшли до моря і, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Іісус не приходив до них.

Дув сильний вітер і море хвилювалось.

Пропливши стадій* близько двадцяти п'яти чи тридцяти, вони побачили Іісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались.

Але Він сказав їм: це Я; не бійтесь.

Вони хотіли взяти Його в човен; і відразу човен пристав до берега, куди пливли.

Другого дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли учні Його, і що Іісус не входив у човен з учнями Своїми, а відпливли одні учні Його.

Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб з благословіння Господнього.

Отже, коли народ побачив, що тут нема Іісуса, ні учнів Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Іісуса.

І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Равві! коли Ти прийшов сюди?

Іісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились.

Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка зостається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо на Ньому поклав печать Свою Отець, Бог.

 

Євангеліє від Іоанна

Глава 6, вірші 14 – 27

 

 

читання ДНЯ

Апостол дня

Вони, вислухавши, ввійшли вранці до храму і навчали. А первосвященник і ті, які з ним, прийшовши, скликали синедріон та всіх старійшин із синів Ізраїлевих і послали до темниці привести Апостолів.

Слуги ж, прийшовши, не знайшли їх у темниці і, повернувшись, доповіли, кажучи: темницю ми знайшли замкненою з усією пильністю, і зі сторожею, яка стояла перед дверима; але, відчинивши, не знайшли в ній нікого.

Почувши ці слова, первосвященник, начальник сторожі та інші первосвященники, не могли зрозуміти, що б це означало.

Але один хтось прийшов і доніс їм, кажучи: ось, мужі, яких ви ув'язнили, стоять у храмі і навчають народ.

Тоді начальник охорони пішов із служителями і привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб не побили їх камінням.

Привівши їх, поставили перед синедріоном; і спитав їх первосвященник, кажучи: чи не суворо ми заборонили вам учити про це ім'я? а ви ось наповнили Ієрусалим вченням вашим і хочете навести на нас кров Чоловіка Того.

Петро ж і Апостоли сказали у відповідь: Богові треба коритися більше, ніж людям.

Бог отців наших воскресив Іісуса, Котрого ви вбили, повісивши на древі.

Бог Своєю десницею возніс Його як Начальника і Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.

Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Котрого дав Бог тим, хто покоряється Йому.

Вони ж, почувши це, розлютилися й радились убити їх.

 

Діяння святих апостолів

Глава 5, вірші 21 – 33

 

 

 

 

Старий Заповіт

Уся мудрість – від Господа, і вона з Ним навіки.

Хто почислить пісок морів, краплі дощу і дні віку?

Хто дослідить висоту неба, широту землі, безодні та мудрість?

Першою з усіх створена мудрість, і сприймання розумності – від віку.

Джерело мудрості — слово Бога на висотах, і Його хід — вічні закони.

Кому відкрито корінь мудрості? І хто пізнав її подвиги?

Кому об’явлено вміння мудрості? І хто збагнув її досвідченість?

Один є мудрий, дуже страшний, що сидить на Своєму престолі.

Господь Сам її створив, побачив, почислив її і вилив її на всі Свої діла.

Вона з кожним тілом за Його даром, і Він обдарував нею тих, що Його люблять. Любов Господа — преславна мудрість, яким лиш показується, ділить її йому для вигляду.

Господній страх – слава, похвала, веселість і вінець радості.

Господній страх розвеселить серце, дасть веселість, радість і довголіття. Господній страх — дар від Господа, бо на стежках любові посаджені будуть.

Тому, хто боїться Господа, добре буде в кінці, і в день його смерті він буде благословенний.

Початок мудрості – боятися Господа, і з вірними в лоні створена була з ними.

З людьми вона збудувала вічну основу, і їхньому насінню буде довірена.

Повнота мудрості – боятися Господа, і вона п’яними зробить їх від своїх плодів.

Весь їхній дім наповнить бажаними і комори – своїми плодами.

Вінець мудрості – страх Господній, що квітне миром і здоров’ям вилікування. Обидва ж є дарами Бога на мир, а Він поширює похвалу на тих, що Його люблять.

І Він побачив, і почислив її, уміння і пізнання розуму вилив і підняв вгору славу тих, що її тримали.

Корінь мудрості – боятися Господа, і її галузки – довголіття.

Господній страх відкидає гріхи, а хто залишається, відверне всякий гнів.

Не зможе виправдатися неправедний гнівливий. Бо порух його гніву – це його падіння.

До часу потерпить довготерпеливий, і пізніше віддасть йому радість.

До часу він сховає його слова, і губи численних викажуть його розум.

У скарбах мудрості – притча вміння, а побожність – гидота для грішних.

Якщо забажаєш мудрість, бережи заповіді, і Господь тобі її подасть.

Бо Господній страх – мудрість і напоумлення, і Йому милі віра та лагідність.

Не будь неслухняним до Господнього страху і не наближайся до Нього з подвійним серцем.

Не будь дволичним в устах людей і вважай на свої губи.

Не піднось себе, щоб ти не впав, і не навів ти безчестя на твою душу, і Господь відкриє твоє приховане, і посеред збору тебе кине, бо ти не наблизився до Господнього страху, і твоє серце сповнене омани.

 

Книга премудрості Ісуса, сина Сираха, глава 1.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії