Євангеліє дня

І ввійшов Іісус в Ієрусалим і в храм; і, оглянувши все, оскільки час уже був пізній, пішов з дванадцятьма до Віфанії.

На другий день, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів; і, побачивши здалеку смоковницю, вкриту листям, пішов, чи не знайде чого на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не настав час для збирання смокв.

І сказав їй Іісус: віднині хай ніхто не споживає твоїх плодів довіку. І чули те учні Його.

Прийшли до Ієрусалима. Іісус, увійшовши в храм, почав виганяти тих, що продавали і купували в храмі; і столи міняльників, і лави тих, що продавали голубів, поперекидав; і не дозволяв, щоб хто переніс через храм будь яку річ.

І вчив їх, кажучи: чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? а ви зробили його вертепом розбійників (Іс. 56,7; Ієр 7,11).

Почули це книжники і первосвященники і шукали, як би погубити Його, бо боялись Його, тому що весь народ дивувався Його вченню.

Коли ж стало пізно, Він вийшов геть з міста.

Уранці, проходячи мимо, побачили, що смоковниця всохла до кореня.

І, згадавши, Петро сказав Йому: Равві! дивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла.

Іісус, відповідаючи, говорить їм: майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: підведись і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом,– буде йому, що тільки скаже.

 

Євангеліє від Марка

Глава 11, вірші 11 – 23

читання ДНЯ

Апостол дня

Браття мої! не багато хто ставайте вчителями, знаючи, що ми підпадемо під більше осудження, бо всі ми багато грішимо. Хто не грішить словом, той досконала людина, яка може приборкати і все тіло.

Ось, ми вкладаємо вуздечки в рот коням, щоб вони слухались нас, і керуємо всім тілом їхнім.

Ось, і кораблі, хоч які вони великі і як носяться сильними вітрами, та невеликим кермом спрямовуються, куди хоче керманич; так і язик – невеликий член, але багато чинить. Подивись, невеликий вогонь як багато речей запалює!

І язик – вогонь, прикраса неправди; язик поставлений так між нашими членами, що сквернить усе тіло і запалює круг життя, будучи сам запалюваний від геєни.

Бо всяке єство звірів і птахів, плазунів і морських тварин приборкується і приборкане людським єством, а язика вгамувати ніхто з людей не може: це – нестримне зло; він повний отрути смертоносної.

Ним благословляємо Бога і Отця, і ним проклинаємо людей, створених за подобою Божою.

З тих самих уст виходить благословіння і прокляття: не повинно, браття мої, щоб це було так.

 

Соборне послання святого апостола Якова

Глава 3, вірші 1 – 10

 

Старий Заповіт

Підхопивши, Йов промовив:  Я чув багато такого. Усі потішники зла.

Бо що ж? Хіба є чин словам духа? Чи щось тобі перешкодить, щоб відповісти?

І я скажу так, як ви: Хіба ваша душа лежить замість моєї? Тоді я наскочив би на вас словами, покивав би головою на вас.

Тож нехай буде сила в моїх устах, не спиню рух губ.

Бо якщо говоритиму, не роз’ятрю рани. Коли ж помовчу, хіба менше буду зранений?

Тепер Він мене зробив втомленим, нерозумним, зігнилим;  і Ти мене схопив, на свідчення стала і піднялася проти мене моя неправда, мені в обличчя відповіла.

Охоплений гнівом, Він скинув мене, заскреготав на мене зубами, списи Його розбійників попали в мене.

Він прибив стрілами очей, гострим поглядом уразив мене в обличчя, разом набігли на мене.

Бо Господь віддав мене в руки неправедного, і на безбожних покинув мене.

Розбив мене, коли я був у мирі, схопивши мене за чуб, вирвав волосся, поставив мене, неначе сторожа.

Оточили мене списами, кидаючи на мої нирки без пощади, пролили на землю мою жовч.

Повалили мене – падіння за падінням, накинулися на мене сильні.

Я пришив мішковину до моєї шкіри, а моя сила погасла в землі.

Моє нутро згоріло від плачу, а на моїх повіках – тінь.

У моїх руках не було ж нічого неправедного, а молитва моя була чистою.

Земле, не покрий крові мого тіла, і хай не буде місця моєму крикові.

І ось тепер на небі мій свідок, і мій заступник – на висотах.

Нехай долине моє благання до Господа, нехай же перед Ним сльозить моє око.

Нехай буде оборона людині перед Господом, а синові людському – перед своїм ближнім.

Пройшли лічені роки, і я піду дорогою, якою не повернуся.

 

Книга Йова, глава 16.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії