Євангеліє дня

Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не встигаєте? весь світ іде за Ним.

Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були елліни; вони підійшли до Филипа, котрий був з Віфсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: господарю! хочемо бачити Іісуса.

Филип іде і говорить про те Андрієві; і потім Андрій і Филип розповідають про те Іісусові.

Іісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському.

Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плоду.

Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне.

Хто Мені служить, хай Мені послідує; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій.

Нині душа Моя стривожилась; і що Мені сказати? Отче! визволи Мене від цієї години! Але на цю годину Я і прийшов.

Отче! прослав ім'я Твоє. Тоді зійшов голос з неба: і прославив і ще прославлю.

Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім; а інші казали: Ангел говорив Йому.

Іісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу.

Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть.

І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе.

Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.

Народ відповідав Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що Синові Людському належить піднестися? Хто є Цей Син Людський?

Тоді Іісус сказав їм: ще на короткий час світло є з вами; ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула: а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде.

Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути синами світла. Це промовивши, Іісус відійшов від них і зник.

 

Євангеліє від Іоанна

Глава 12, вірші 19 – 36

читання ДНЯ

Апостол дня

І, взявши його, привели в ареопаг і говорили: чи можемо ми знати, що це за нове вчення, що ти його проповідуєш?

Бо щось дивне ти вкладаєш у вуха наші. Тому хочемо знати, що це таке?

Усі ж афіняни та чужоземці, які жили серед них, ні в чому так охоче не проводили час, як у тому, щоб говорити або слухати про щось нове.

Павел, ставши посередині ареопагу, сказав: афіняни! з усього бачу я, що ви ніби особливо побожні.

Бо, проходячи і оглядаючи ваші святині, я знайшов і жертовник, на якому написано: «невідомому Богу». Саме Цього, Котрого ви, не знаючи, шануєте, я і проповідую вам.

Бог створив світ і все, що в ньому; Він, будучи Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе і не потребує служіння людських рук, ніби маючи в чомусь потребу, Сам даючи усьому життя і дихання і все.

З однієї крові Він створив весь рід людський для життя по всій землі, наперед визначивши час і межі їх перебування, щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він і недалеко від кожного з нас: бо ми Ним живемо і рухаємось і існуємо, як і деякі з ваших віршувальників говорили: ми Його і рід.

 

Діяння святих апостолів

Глава 17, вірші 19 – 28

 

Старий Заповіт

У трьох пожаданою була моя душа, і це є гарним перед Господом та людьми: єдність братів, любов ближніх, жінка і чоловік, що живуть разом.

А три роди людей зненавиділа моя душа і дуже ображена їхнім життям: бідним, що гордий, і багатим, що брехливий, старим, що перелюбний, якому бракує розуму.

Ти в молодості не зібрав, то як знайдеш у твоїй старості?

Який гарний для сивини суд, і старцям – знати раду.

Яка гарна мудрість старців, а розуміння та рада – прославлені.

Вінець старих – велика досвідченість, і їхня похвала – Господній страх.

Дев’ять задумів я назвала блаженними в серці й десятий викажу язиком. Людина, що веселиться дітьми, яка живе і бачить падіння ворогів.

Блаженний, хто живе з розумною жінкою, і який не посковзнувся язиком, і котрий не служив негідному себе.

Блаженний, який знайшов розумність, і хто мовить до вух слухачів.

Який великий той, хто знайшов мудрість, але він не є понад тим, що боїться Господа.

Господній страх усе перевищив, хто його тримається, до чого прирівняється?

Господній страх — початок його любові, а віра — початок приставання до нього.

Завдай мені всяку рану, та не рану серця, і всяке лукавство, та не лукавство жінки, усяку скорботу, та не скорботу тих, що ненавидять, і всяку помсту, та не помсту ворогів.

Немає голови понад голову змії, і немає гніву понад гнів жінки.

Вважатиму за краще співжити з левом і змієм, ніж співіснувати з поганою жінкою.

Лукавість жінки змінює її вигляд і затемнює її обличчя, як у ведмедиці.

Посеред своїх ближніх сидітиме її чоловік і голосно гірко застогне.

Мале всяке зло супроти злоби жінки, на неї нехай упаде жереб грішного.

Піщаний хід під ногами старця, такою є язиката жінка для мовчазного чоловіка.

Не припадай до краси жінки і не жадай жінки.

Гнів, безсоромність і великий сором, якщо жінка втримує свого чоловіка.

Погана жінка – упокорене серце, смутне обличчя і рана серця. Знесилені руки і ослаблені коліна – та, що не чинить блаженним свого чоловіка.

Початок гріха від жінки, і через неї ми всі вмираємо.

Не дай воді проходу, ані сміливості – лукавій жінці.

Якщо вона не ходить за твоєю рукою, відітни її від твого тіла.

 

Книга премудрості Ісуса, сина Сираха, глава 25.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії